Козатини
Незабута та унікальна традиція села на Рівненщині
Вишиті козатини - традиційне вбрання, яке створюють лише в одному селі. Це унікальні обрядові кожушки. На Сарненщині у смт. Степань їх досі виготовляють і розшивають бісером. Лише кілька майстринь у селі досі займаються цим ремеслом.
Більше п'ятдесяти років козатини створює майстриня Катерина Мойсеєць.
За своє життя жінка вишила незліченну кількість цих обрядових кожушків. Вона розповідає, що кожен орнамент не випадковий і має своє особливе значення. До козатинів пані Катерина ставиться дуже бережно і з величезною любов'ю.
Братики – символ скромності, стриманості, смутку. За давньою легендою братики – це брати-сироти, що не витримали знущань мачухи, та спалили мачуху з доньками і самі загинули у вогні. За християнською традицією братики символізували Святу Трійцю. Візерунок з цими квітками часто зустрічався на парних вишиванках молодят, як символ єднання та неподільності.
Це одяг для особливих подій
Раніше практично на кожне свято місцеві жителі одягали козатини у поєднанні з вишиванками до церкви. Зараз це роблять рідше, але традиція досі збереглася. Найбільше різноманіття козатинів у Степані можна побачити, наприклад, на свято Спаса. На великі свята більшість жінок одягають свої найкрасивіші наряди і, наче змагаючись одна поперед одною, демонструють красу, коли йдуть до церкви. Обрядовий дівочий костюм не обходиться також без віночка.
Катерина Мойсеєць розповідає про обрядові віночки - обов'язковий атрибут дівочого костюма.
У Степані дівчата досі одягають козатини на сватання і запрошують у них гостей на весілля.
Родина майстрині Катерини Мойсеєць - одна з тих небагатьох у Степані, яка дотримується традицій і донині. Внучка пані Катерини Оксана розповідає, що на сватання одягала саме козатин і разом з дружбами запрошувала гостей на весілля у цьому одязі.
Родина майстрині Катерини Мойсеєць - одна з тих небагатьох у Степані, яка дотримується традицій і донині. Внучка пані Катерини Оксана розповідає, що на сватання одягала саме козатин і разом з дружбами запрошувала гостей на весілля у цьому одязі.
Любов до традицій у цій родині несуть крізь віки
Це наш традиційний одяг. Для родини мого нареченого, яка з Житомирщини, було дивно і дуже цікаво, адже вони ніколи такого не бачили. А це ще й дуже красиво, справді. Всі були в шоці. На празники, коли ми, усі внучки, приїздимо до бабусі в село звідусіль, вона завжди розповідає про козатини, як вишивати і що означають вишиті елементи на них. Вона дуже любить цю справу. Але ми усі роз'їхались, не живемо поруч, тому й переймати це ремесло, на жаль, немає як. Але одягаємо ми їх завжди з радістю і будемо й надалі берегти цю традицію.
Степанські козатини - це давній традиційний одяг. Найбільше згадок про нього, на жаль, бережуть у пам'яті старожителі села. Але є також і фотозгадки. Ось це фото, наприклад, датоване 1920-ми роками. Вже тоді існував степанський хор, який у селі діє й зараз.
Степанський обряд змалював у своїх картинах художник Степан Чуприна
Степань – це не просто село і навіть не селище, а княже місто з більш ніж тисячолітньою історією і, як виявилось, воно одне з найдавніших на території Волинського полісся і майже на три століття старше за м. Рівне. смт. Степань розташоване на березі мальовничої Горині. Досі першою згадкою про Степань вважався запис в Іпатіївському літописі, де про цей населений пункт ідеться як про центр удільного князівства.
Зараз Степань - це всього лиш маленька крапочка на карті, але унікальний і дуже своєрідний куточок Полісся, де досі бережуть і плекають давні традиції
АВТОР: ЛЮДМИЛА КНАПЕЦЬ
